Статті

Головна / Social
Social

Насильство у відеоіграх та реальна жорстокість

2 Вересня, 22:45

329

Жорстокість і насильство – два слова, які якнайкраще можуть описати світ за межами зони комфорту людини. Ці поняття часто асоціюються з кровопролиттям, насильницькою смертю, різнею. Але варто розібратися в тому, чи дійсно це єдині втілення злодіяння в навколишньому середовищі. Після кожного терористичного акту, як чиновники, так і простий люд, намагаються знайти причину скоєного, приписуючи згубний вплив всьому, що рухається і не рухається. Давайте спробуємо розібратися, яка частка звинувачень припадає на відеоігри.

Сьогодні в моді доводити здатність відеоігор з елементами жорстокості мотивувати нелюдську поведінку гравців в реальному світі. Це тема, яка час від часу стає предметом гарячих дискусій між прихильниками комп’ютерних розваг і їх опонентами. Хоч і немає ніяких переконливих доказів прямого впливу ігор на поведінку їх споживачів, ця «проблема» підіймається навіть високопоставленими особами.

Чинний президент Америки – Дональд Трамп, – назвав даний тип розваг огидним і звинуватив їх у тому, що, можливо, вони внесли свою частку впливу на масові вбивства, що відбулися минулого літа.

Те, що багато хто розглядає відеоігри під таким кутом після кожної трагічної події пов’язаної з насильством, тільки видає факт присутності людської властивості зосереджуватися на помилкових шляхах, тим самим відсуваючи більш важливі питання на другий план. Насправді ж, необхідно знати, як себе насправді поводять пошановувачі жорстоких відеоігор, а також – чи існує й інша потенційна шкода, яку вони можуть завдати, крім прививання черствості і кровожерливості.

Після чергової шкільної бійні, Трамп заявив, що відеоігри здатні спрямувати розвиток мислення молоді в неправильну течію. Але були проведені деякі аматорські дослідження, які показали зворотне: не ігровий процес впливає на їх поведінки, а їх поведінка впливає на ігровий процес. Більш того, контраргументом подібним заявам може стати наступний графік, який показує, що рівень кримінальності мало пов’язаний з популярністю відеоігор.

Познайомитися ближче з темою пекельних дискусій можна на прикладі ненависної Джеком Томпсоном гри – Grand Theft Auto, четверту частину якої він порівняв з епідемією поліомієліту. Для тих, хто не в курсі: Джек Томпсон – американський активіст, що захищає «інтереси» простих людей шляхом організації кампаній проти зображення в іграх елементів насильства і / або еротики.

У розкритикованій віртуальній реальності Grand Theft Auto у гравця є можливість відчути себе грабіжником банку, збивати пішоходів або підривати авто. Однак, затяті ненависники рідко згадують про цілком законні речі, присутні у грі. У цьому світі є можливість відвідувати перукарні, де можна замовити круту зачіску, милуватися містом з високого оглядового колеса, або ж знайти собі підробіток в таксі, щоб накопичити гроші на трендове татуювання або новий одяг.

Спостереження за грою молоді показало, що їхня соціальна поведінка не була втіленням агресивних дій. Вона радше проявлялася в діючих рамках соціальних структур, адже терпляче очікування зеленого світла світлофора було більш поширеним, ніж акти агресії. Коли гравці бажали випробувати те, що їм недоступно в реальному житті, це було не проявом насильства, а проблиском зацікавленості.

Здавалося, що зовсім не жага до насильницької діяльності спонукала гравців поринати у віртуальний світ. Вони були керовані звичайними прагненнями людей, які працюють і живуть у капіталістичному суспільстві: володіння хорошою машиною, красивим, великим будинком, стильним одягом …

Справжні проблеми

Цілісний антураж гри створюється запозиченими з зовнішнього світу деталями.

✔ Система медичного страхування в Grand Theft Auto подібна до тієї, яка зараз діє в США. Також, у разі арешту з камери ув’язнення можна вийти під заставу. У деяких районах міста гри є можливість відчути себе не на своєму місці через колір шкіри, а в деяких багатих кварталах – можна стати вигнанцем, якщо встановити біля свого будинку великі металеві ворота і приставити до нього охорону.

✔ Гра вважається жорстокою через наявність відвертого кровопролиття і можливості вбивства майже всіх людей, які «не вгодили». Саме ці елементи є провокуючими критику різного роду експертів. Однак, мало уваги зосереджено на тому, що вбивства, навіть в такій жорстокій грі, як GTA, заохочуються, якщо їх здійснить, наприклад, поліцейський. Адже він вбиває не заради втіхи, а для того, щоб покарати. Карати поганих хлопців вбивством вважається досить політкоректною дією, щоб не засуджувати її в реальному світі.

✔ У грі присутня і гендерна нерівність: незважаючи на те, що жіночі персонажі в ній присутні, за них не можна грати, проте, над ними можна знущатися і завдавати їм шкоди. Відносно персонажів в принципі – інколи можна грати за білого впливового підприємця на ім’я Майкл, а іноді – за чорного вуличного кримінала Франкліна.

✔ Будинок Майкла ховається за шикарним парканом в одному з престижних районів, в той час як Франклін розташувався в найсірішому і найдепресивнішому кварталі міста. Сам процес гри для цих двох персонажів теж має відчутні відмінності: персонажем Майкла грати легко – він зі своєю сім’єю авторитетний в цій реальності, в той час, як Франклін – різноробочий, що виконує випадкові доручення Майкла в обмін на доступ до його зв’язків. Шаблонні відмінності між життями цих двох героїв ніяк не приховані, і сприймаються як належне.

Таким чином, цей світ є проекцією нашої реальності – тут є все: соціальне розшарування, стереотипний етнічний поділ населення, фінансова дискримінація і розчарування в матеріальному існуванні.

Нереалістична жорстокість

Фактично, граючи в Grand Theft Auto з молодими людьми, ентузіасти дослідження прекрасно розуміли, що криваве місиво мало небагато спільного з реальними видовищами і більше було схоже на безглузде забавляння. Розстріл людей з кулеметів був настільки неправдоподібним, що ніким всерйоз не сприйнявся. У той же час, місце, в якому відбувалися події – конкурентна несправедлива капіталістична система, була звичною для гравців. Ні в кого з учасників проекту не причаїлася думка про можливі наслідки, які можуть вилитися із створеної атмосфери.

Критиковані за реалістичну жорстокість відеоігри – найуспішніша франшиза всіх часів. Однак, поки незрозуміло, чи на потрібну «жорстокість» звертають увагу критики. Часто ігри запозичують з реального світу не тільки насильство, але й всю цілісну атмосферу, яка відображає гострі соціальні тенденції реального життя.

Виходячи з цього, можна сміливо стверджувати, що упереджене ставлення до елементів жорстокості в комп’ютерних розвагах – це всього лише прояв подвійних стандартів. Якщо ж давати цілісну рецензію, то міркування рецензентів повинні виходити за рамки спрощених причинно-наслідкових аргументів в сторону викриття тих культурних і соціальних недоліків, які персоніфікуються в самих іграх.

На основі всього вищесказаного повинно виникнути питання: «Чи це відеоігри надихають своїх шанувальників на акти насильства, чи це реальний світ сприяє створенню такої атмосфери в віртуальної реальності?». Але дане питання ще довго буде залишатися відкритим.

Популярні статті

поиск по сайту