Не можна заперечувати очевидну популярність відеоігор як виду розваг – адже згідно зі статистикою, сумарне проведення часу за іграми займає більше 3 мільярдів годин на тиждень для всіх гравців планети. Така поширена активність не могла не привернути увагу вчених, яких турбує питання можливого впливу ігор на інтелект і поведінку людини, що ними користується. У даній статті ми розберемо всі «за» та «проти» відеоігор.
В одних лише Сполучених Штатах Америки є понад 150 мільйонів людей, яких можна вважати «геймерами» – вони проводять за іграми не менше 3 годин на тиждень. Що стосується середнього віку гравця, то в тій же Америці така цифра дорівнює 35 рокам, що досить суперечить стереотипу про те, що ігри – прерогатива дітей. Навпаки, гравці молодше 18 років складають лише 28 відсотків всієї аудиторії.
Такий попит забезпечує студіям-розробникам величезний прибуток – щорічна кількість проданих ігор стабільно зростає. Так, у 2014 році було продано 21,4 мільярда копій, тоді як через два роки, в 2016, цифра досягла позначки в 24,5 мільярда. Найбільш популярними за той же рік стали ігри жанру бойовик або шутер – Grand Theft Auto V, Battlefield 1, а також Call of Duty: Infinite Warfare. Широка публіка могла запам’ятати ці жанри завдяки частим звинуваченням у жорстокості в їх сторону. Варто відзначити, що багато вчених шукали докази появи у гравця тяги до насильства внаслідок ним, однак зв’язок між жорстокістю і ними так і не був виявлений.
Зміни в мозку, пов’язані з відеоіграми
Вищесказане не означає, що ігри абсолютно не впливають на людину – просто модифікації носять інший характер.
Frontiers in Human Neuroscience недавно опублікувала звіт дослідження групи вчених, які систематизували і проаналізували результати 116 наукових праць на тему відеоігор з метою визначення можливих змін в інтелекті або поведінці гравців.
Один з авторів статті, Марк Палаус, стверджує, що відеоігри через свою популярність часто викликали гнів або милість громадськості, в якій кожен має свою думку з приводу такої гучної теми – саме це послужило причиною для проведення цієї аналітичної роботи.
Аналіз показав, що захоплення відеоіграми змінює як поведінку, так і саму структуру людського мозку.
Одна з мозкових активностей, яка точно змінюється у гравців – увага. Більшість наукових робіт сходяться на тому, що у людей, які проводять достатньо часу за іграми, розвивається стійкість уваги і здатність до її фокусування. Більш того, мозок гравців трохи «перепрофільовано» на концентрацію, адже структурні відділення мозку, що відповідають за неї, у гравців активуються набагато швидше за інші. Крім таких ділянок розуму ігри додатково розвивають зорову пам’ять і орієнтування в просторі.
Але є і негативні ефекти, наприклад – ігри здатні викликати залежність на кшталт наркотичної.
У людей, що страждають на ігрову залежність, з’являються зміни у системі отримання задоволення – ігри викликають підвищене вироблення дофаміну, «гормону щастя», що і створює хворобу.
Варто зазначити, що дослідження відеоігор на даний момент ще не досягли досить високого рівня, який зміг би давати відповіді на всі питання. Сам Палаус стверджує, що вчені не можуть з 100% точністю стверджувати, на які саме ділянки впливає відеогра.
Чи є користь від використання ігор для тренування мозку?
Група вчених Університету Флориди стверджують, що т. зв. «ігри для розвитку інтелекту» не варто сприймати всерйоз, адже насправді вони не розвивають мозок людини в тому плані, який від них очікується.
Експерти провели експеримент, запропонувавши групі волонтерів протягом певного періоду часу займатися такими «тренуваннями». Результати показали, що здібності волонтерів підвищилися лише у тих конкретних завданнях, які використовувалися в грі.
Згідно зі словами доцента психології Уоллі Бута, такі продукти не зможуть істотно змінити якість вашої розумової діяльності. Завдяки їм, людина може навчитися вирішувати якусь конкретну головоломку або завдання, наприклад, заповнювати судоку, однак такі навички не вплинуть на її здібності у повсякденних питаннях на кшталт «Чи вимкнув я праску, коли виходив з дому?»
Бут також зазначає, що літнім людям, які найчастіше намагаються розвивати інтелект таким способом, варто звернути увагу на легкі аеробні тренування. На думку багатьох вчених, фізичне навантаження часто підвищує працездатність мозку краще за розумове.
Ігри можуть допомогти поліпшити пам’ять
Однак не всі дослідники дотримуються такої точки зору на «фітнес для мозку», як називають подібні продукти. Відповідно до наукової роботи дослідників Каліфорнійського університету в Сан-Франциско, спеціальна тривимірна відеогра для літніх людей може допомогти їм поліпшити свої інтелектуальні здібності і виправити можливі вікові згасання когнітивних здібностей.
Експериментальна група у віці 60-85 років за місяць провела в грі сумарно 12 годин, і показала кращі результати, ніж контрольна група людей 20-річного віку, які зіграли в гру вперше. В учасників експериментальної групи також покращилася постійна увага і пам’ять.
Такі результати обнадіюють і дають підстави вважати, що навіть досить незначні розумові навантаження можуть позитивно впливати на інтелект людей похилого віку.
Також варто згадати дослідження університету UCI, в якому порівнювався ефект на мозок двомірних і тривимірних ігор. Результати показали, що волонтери, які грали в 3D-ігри протягом 2 тижнів по 30 хвилин щодня, показали набагато кращі результати в тесті на запам’ятовування, ніж група, що займалася 2D-іграми в такому ж режимі.
Крейг Старк, професор нейробіології UCI, вважає, що такі результати пов’язані з підвищеною складністю 3D-ігор. На відміну від двовимірних, тривимірні ігри задіють просторову пам’ять і орієнтування, що змушує мозок працювати набагато більше.
Фахівці також сходяться на думці, що серед сучасних популярних відеоігор стратегії є найбільш корисними у плані розвитку мозкової діяльності. Згідно з деякими дослідженнями, вони навіть можуть певною мірою попереджувати деменцію, старечий маразм і хворобу Альцгеймера.
Таким чином, відеоігри в науковому співтоваристві зарекомендували себе як неоднозначний продукт, що може як принести користь, так і заподіяти шкоду гравцю. Також можна зробити висновок, що вони ще не до кінця вивчені, і на дослідників чекає ще багато роботи у цьому напрямку.
